До дня музики: 5 міфів.

Я в МКСьогодні, 1 жовтня – ми відзначаємо День музики, проголошений Музичною радою при ЮНЕСКО в 1974 році. Музика – надзвичайно популярний феномен культури і, як і більшість феноменів, здобула безліч міфів. Ось їх би нам і хотілося сьогодні описати. Поїхали!

Міф 1: Музика дар Божий.

Насправді музика – це 99% майстерності і 1% – здібності, такі як музичний слух або голосові дані, які насправді так само розвиваються.

Майстерність дається роками практики і добрими вчителями. Автор цих рядків не без суму пригадує юнацькі роки, коли годинами проводив час за фортепіано, аби навчитись натискати клавіші свого інструменту в правильному порядку, у потрібний час і з потрібною силою. Не без суму, бо інші діти в цей час грали в футбол чи хокей (ігор на смартфонах тоді ще не було). Але ці заняття дали результат. І вдячний викладачам, які підказували, що є правильним, а що – ні.

Зі здібностями складніше. Що таке музичний слух? Попросту кажучи, музичний слух – це коли наші нервові клітини можуть достатньо точно визначити частоту звукових коливань, які долітають до наших вух. Або навіть навпаки – спочатку уявити собі ноту потрібної висоти, а потім її заспівати.

То може хоча би музичний слух – це дар Божий? Дослідження показують, що і музичний слух розвивається вже в процесі життя в ранньому дитинстві, у так звані «критичні періоди розвитку». А далі – знову-таки музична школа, де розповідають, що таке музичні інтервали, акорди, і як їх на слух можна розпізнати.

А як на рахунок голосу? На жаль автор цих рядків не володіє співочим голосом і тому схильний вірити в те, що співацький голос – так, це таки виключно Божий дар! Щоправда, якщо ви завітаєте до консерваторій у клас вокалу, Ви знову переконаєтесь, як багато залежить від вчителя і ще більше – від готовності початківця працювати над своїм голосом.

Міф 2: Музична мова – інтернаціональна.

Якоюсь мірою це так, якщо це інструментальна музика. З вокальною інакше – якщо ви чуєте «войкесапетекозіамор» – то без відповідних знань італійської мови, Ви ніколи не здогадаєтесь, про що ж насправді співає бідолашний Керубіно.

Але і з інструментальною музикою не все так просто. Можете зробити простий експеримент. Спробуйте прийти до продюсера модної FM-радіостанції і запропонувати йому щось авангардове, або фолькове. Скоріше за все, він ввічливо скаже вам «неформат». Або неввічливо. Чому? Саме тому, що мова, якою «спілкується» ваш авангардовий твір цьому продюсеру незрозуміла. І не тільки йому, але і тій аудиторії, заради якої він старається.

Пояснення цьому феномену досить просте. Музична мова так само, як і літературна – це певні знаки. Не такі конкретні, як у словах, але все одно знаки. Вони виражають наші почуття, емоції, віддзеркалюють наші думки або рухи нашого тіла. І щоб прочитати ці знаки – їх треба відчути самому, треба мати певний досвід, як ці знаки прочитати. І якщо ви ніколи не слухали авангард, а слухали лише реп – авангард вам буде не зрозумілий.

Міф 3: Музика об’єднує. 

З цим все дуже легко. Напевно ви стикались з ситуацією, коли у вагон метро вривається якийсь нездара і починає награвати щось популярне, частіше за все із російської естради. Або співати щось віддалено схоже на молитви поперек інтонації і ритму. Він об’єднує Вас з іншими пасажирами? Ви відчуваєте себе єдиним цілим з цим нездарою? Отож.

Музика може як об’єднувати, так і роз’єднувати. Все залежить від того, хто грає, що грає і для кого грає. До речі, ті хто складав правила метрополітену про це знають, і пунктом №4.16 записали, що грати на музичних інструментах у метро не дозволяється. Але хто в наш час звертає увагу на правила?

Міф 4: Музика зцілює.

Так, про це пишуть дуже багато. Навіть є така наука – «музикотерапія». Як правило, лікувальні властивості приписують музиці В.А. Моцарта. Інші приписують звучанню різних екзотичних інструментів східно-азійського походження, як наприклад глюкофон, співаючі чаші або діджеріду.

Але спробуйте дізнатись, від яких конкретно хвороб музика може зцілити? На жаль, єдина ситуація, де музика справді може допомогти – це для відновлення душевної рівноваги, для зняття стресу, для релаксу. Так, навіть ми би рекомендували музикотерапію для запобігання неврозу. Але щойно ви стикаєтесь зі справжньою хворобою, хоча би навіть такою легкою, як застуда – наша вам порада, шановний читачу – звертайтесь до лікарів, а не музикантів. І нехай лікар пропише Вам ліки, а не музичні твори.

Міф 5: Міжнародний день музики. Так і це теж міф!

Готуючись писати цю статтю, я відкрив Вікіпедію і спробував дізнатись, що пишуть про Міжнародний день музики різними мовами світу? Так ось, стаття про цей день є лише в чотирьох розділах Вікіпедії – нашому, російському, німецькому і естонському. Навіть англійці – співвітчизники  Ієгуді Менухіна, який ініціював цей день, не написали ані слова. Ані слова! При тому що кількість статей в англійській Вікіпедії скоро досягне 6 мільйонів!

Правда в західних країнах трапляються і інші «дні музики». Наприклад у французів є «Fête de la Musique», яке відзначається 21 червня. Про це свято у Вікіпедії написали хоча би 28 мовами. Але чи достатньо і цього для статусу міжнародного?

Тоді чим же  музика є насправді? Якщо вона не лікує, не об’єднує і навіть не всім зрозуміла?

Висловимо нашу думку. Музика – це мистецтво. Точніше, повинна бути мистецтвом. На нашу думку. Музика розкриває нам наші же можливості – відчувати, мислити, пізнавати навколишній світ і себе. Або не розкриває. Це вже залежить від вмінь музиканта.

Андрій Бондаренко,

піаніст, композитор.

Іван Карабиць. До 75-ліття від дня народження

Публікую відео з концерту пам’яті Івана Карабиця у мистецькій вітальні Червоного корпусу Університету

“Пастелі”. Виконує Оксана Євсюкова.

“Батьківський поріг”. Виконує народний артист України Василь Бокоч.

“Днепровская вода”. Виконує заслужена артистка України Оксана Дондик

“Житня стеблина”. Виконує Яна Прохоренко