Київська консерваторія: культурний шок.

Давно не був у консерваторії. Сьогодні зайшов, бо треба мені дещо в архіві пошукати, і був в шоці.

Шок перший. Щойно вступаєш на поріг, одразу бачиш величезний плакат, на якому надруковано… судове рішення, в якому хтось там за щось там має щось сплатити. Я не хочу тут писати хто і за що, бо це окрема історія, але сам факт – що консерваторія поміщає на чільне місце? Чим вона пишається? Своїми засновниками? Престижними нагородами? видатними випускниками? Ні, перемогою в судовій тяжбі.

Шок другий. Бібліотека. Мене цікавило переглянути, які в бібліотеці є видання опер В.А. Моцарта. Звичайно на літеру “В” я очікував побачити “Весілля Фігаро” (Nozze di Figaro). Але його не було а ні на “В” а ні на “N”, а знайшов аж на “С”. Знаєте чому? Виявляється в Москві цю оперу називають “Свадьба Фигаро”. Те саме з “Чарівною флейтою” (Die Zauberflöte) – тре шукати на “В”, бо ж у Москві вона значиться як “Волшебная”. Інші теж під московськими назвами.

Шок третій. Якщо ви йдете з бібліотеки в напрямку їдальні або ксероксу, ви проходите через довжелезну галерею портретів. По праву сторону будуть портрети українських композиторів. А по ліву російських. І знаєте чим ці портрети прикрашені? Прикрашені вони російським прапором з логотипом організації “Россотрудничества”. Причому портрети чорно-білі, а прапор кольоровий і тому дуже навіть кидається у вічі. Ладно ще дискримінували композиторів європейських країн, того ж Моцарта, вони якось це переживуть, але “россотрудничество” тут яким боком?

І це національний вуз. В самому серці Києва, В 100 метрах від Алеї Небесної сотні.

P.S. Архів до речі був закритий, прийдеться ще раз проходити між россотрудничеством і судовою ухвалою….
консроссот.jpg

Використано фото з Вікіпедії, автор – Leonid Andronov,  ліцензія Creative Commons Attribution 3.0 Unported

Advertisements

7 thoughts on “Київська консерваторія: культурний шок.

  1. Шановний пане журналіст. Я навчалася у Київській концерваторії 5 років і ніразу не бачила там портретів Російських і Українських композиторів на першому поверсі між бібліотекою і їдальнею, тим паче з російським флагом. По друге першим ділом, заходячи у Крнсерваторію (нині Музичну Академію) кожна людина бачить бюсь Чайковського на сходах. Де саме можна повісити якісь папери я просто не знаю. Може біля розкладу? Але це праворуч… І саме консерваторія довго судилася для того, щоб залишити собі частину приміщення відведену під флігель (його хотіли забрати під банк). Тому для Консерваторії це велика перемога. А Весілля Фігаро під російською назвою тому, що вона ставиться у Академії російською мовою. А Російською мовою вона ставиться тому, що режисеру-постановнику цієї опери (відомому Радянському режисеру Сергію Миколайовичу Шутько) не зручно робити постановки Українською мовою, як би сумно це не звучало. Людина вже у такому віці, що перевивчення того, що робилося протягом багатьох років вже фактично не можливе. Та і перекладу Українською Мовою “Весілля Фігаро” нема. Але постери з оперою друкуються укріїнською.
    Вертаючись до вашої статті – зверстати у фотошопі за 2 хвилини дуже провокуючу картинку і написати якісь дивні речі – не є дуже чесно стосовно читачів.
    Це лише моя думка.
    З повагою,
    Маргарита

    • Пані Маргарито, парируючи Ваші положення, зазначу:
      1) перед входом до Академії на колонах (над якими годинник) вже десь пів року висить зазначений автором документ. Це досить дико, оскільки він (цей документ) – один із найдовше висячих у фойє консерваторії. Крім того, саме його розмір (А1) привертає на себе увагу, а не пан Чайковський.
      2) Щодо бібліотеки: річ не у специфіці постановок, і не у щирому москвофільстві, а у специфіці роботи бібліотекарів. Якщо назва опери у такому-то виданні російською мовою, то чому в каталозі вона має українською? Інша біда, що українське нотодрукування знаходиться у летаргічному сні і діла до видання Моцарта йому не має.
      3) Портрети рос. композиторів абсолютно точно виглядають так, як зазначив автор. Скажу більше. Портери укранських метрів з*явились саме після Революції Гідності.

      P.S.:
      До цього усього можна ще додати телевізор, по якому в обідню перерву транслюють виступи Ректора і КО в усіляких УНІАНах щодо судових тяжб.

      • І ще можна додати, що “Весілля Фігаро” таки перекладали українською – а саме перекладав Євген Дроб’язко. І більше того, в його перекладі оперу ставили у 1954 році. І більше того, ставили саме в оперній студії Київської консерваторії, тоді вона знаходилася на Ярославовому валу. Щоправда, на уроках історії музики цього не розповідають, тому й по 5 роках навчання випускники часто цього не знають.

    • Най би так, якби висіло рішення суду щодо флігеля чи інших консерваторських справ. Висить рішення щодо ОСОБИСТОГО позову ректора до людини, яка назвала його москвофілом і хабарником (що, до речі, є щира правда). І те, що цей величезний плакат вже півроку висить при вході до консерваторії та на майже всіх дошках оголошень, викликає у студентів посмішку та жест біля виска. Варто сказати про зірваний навчальний процес, коли ректор 2 рази збирав весь склад для оголошення того рішення. Трансляції ж по телевізору змушують згадати одного персонажа Дж. Оруелла 🙂

      А насправді ця людина нічого не зробила для академії, крім годинних виступів, конференцій та публічних виправдань, звісно. Бібліотека – відстій, їдальня – ще більший відстій, гуртожиток – жахливий, ремонт у дальніх закутках академії робив ще мій професор, коли там навчався, до флігеля, за словами одного з професорів, можна заходити лише після 100 грамів.
      Згадую своє провінційне училище, де директор знав кожного з 500 студентів і вітався з ними по імені, і робив усе для н. закладу. Пана Рожка ж я бачив в академії лише кілька разів, коли стояв у черзі по класи і чув не дуже ввічливе прохання “дати дорогу”. Набагато частіше його можна побачити в сусідній кав’ярні 🙂

  2. А чому “Весілля Фігаро” не ставиться мовою оригіналу? Це набагато логічніше, та й для студентів-вокалістів, майбутніх зірок української та світової оперної сцени, це було би значно перспективніше.

    • Не в кожному. Є наприклад такий дуже престижний театр – Англійська національна опера. Цю оперу поважають далеко не тільки в Лондоні. Так от ставлять вони усі опери англійською мовою. Рідною для жителів Великобританії.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s