Диверсанти серед нас. Артем Ляхович.

Якось випадково друзі звернули мою увагу на ряд дописів, які не можу не прокоментувати. Прокоментувати тому, що це пише по-перше киянин, по-друге музикант, а по-третє ще й викладач вищого навчального закладу. Прокоментувати аби відпрацювати протиотруту від диверсійних дій, які грають на руку нашому  ворогові.  Врешті, аби застерегти шановних колег від впливу ідей цього товариша. Звуть його Артем Ляхович.

Отже, по порядку:

30 очевидностей, которые пора произнести вслух (19 лютого 2014).

На перший погляд – більш-менш грамотно списаний конспект політологічних оглядів часів Євромайдану. Але в цей конспект починають вплітатися антиукраїнські ідеї. Далі по тексту:

Национализм и демократия – противоположные идеологии.“.

Насправді націоналізм визначається через ключову цінність (нації), тоді як демократія – через джерело влади (народ). Отже, одне одному не заважає. Якщо народ (будучи джерелом влади) сповідує націоналізм (цінує себе як націю), то націоналізм і демократія спокійно собі уживаються. Однак що за цим дописом стоїть? Що автор хотів цим афоризмом сказати? Правильно – показати, що націоналізм – це, мовляв, погано, недемократично.

идея «Европы/хорошей жизни» и украинский национализм – совершенно разные вещи.

Знов таки – ідеї взаємопов’язані. Тому й шли рука об руку протягом всього Євромайдану. Але їх протиставлення на руку Путіну – мовляв, або не будьте з Європою, або зав’язуйте з українством. І те і те, навіть окремо, Путіну вигідно.
Як казав один відомий персонаж з Простоквашино – фігвам.

Упорное называние западными политиками беспорядков в Киеве «мирным протестом» говорит о том, что им почему-либо выгодно называть черное белым

тут автор себе і видав. Тобто він вважає Майдан чорним. Читаємо далі…

Правительство Януковича имеет право на силовое подавление Евромайдана. –

як то кажуть ноу комент. Люстрація аж проситься.

Единственный разумный выбор, который должен сделать каждый из нас – […] НЕ участвовать ни в каких мятежных акциях.  

Оскільки це писалось ще в часи Євромайдану, то в перекладі українською мовою ця прокламація звучить так – “Хай живе Янукович”. Ось він – справжній апофеоз цього досить довгого повідомлення.

На щастя народ проігнорував заклик Артема Ляховича, і Янукович відправився на смітник історії.

Втім, люстрація поки що кульгає, тож читаємо пости  шановного автора далі:

О том, как я читаю новости (6 серпня 2014)

Тут автор методично доводить, що мовляв, жодна новина не є правдивою на 100 %. Має рацію. Навіть при всьому бажанні журналіст не в змозі охопити усього фактажу. До речі віддамо належне дуже справедливому зауваженню:

Ангажированность определяется языком сюжета

це точно. Російськомовні сюжети значно з більшою імовірністю мають промосковську орієнтацію ніж україномовні. Хоча й виключення трапляються. Але ми не про це. А тепер до чого автор веде? А ось до чого:

Петро кричит “Слава Украине!” Украина – это хорошо. Значит, Петро – хороший. А то, что у него автомат за плечами – это уже детали.

Тобто автор натякає, що, мовляв, автомат за плечима це погано. Нагадую – публікація часів АТО. Тобто захищати батьківщину, громадянином якої автор є – це погано?

Ця тема розкрита в публікації, яка називається

Давайте не будем обманывать друг друга и себя” (1 серпня 2014).

Закриємо очі на те, що тут використовуються такі неологізми як “укри” та “укронацисти”, Все-таки не в мові справа і навіть не в доборі лексики. Справа в змісті. Цитуємо ключові моменти:

Нет никаких террористов, наконец….

Ось так. Немає і все. Ви спитаєте про зруйновані будинки?

Хотели попасть в террористов – попали в жилой дом. Промахнулись маленько.

Це про нашу армію. А що про дончан? Донецьк, виявляється, в той двотижневий період між усуненням Януковича і проголошення ДНР неабияк намучився. Дивіться які перли: “Киев долго испытывал терпение дончан”, (довго – аж два тижні), “Донецк и Луганск пытались достучаться до Киева, опьяненного майданной эйфорией” (Київ дійсно був в шоці, в шоці від сотні загиблих – цей шок автор називає ейфорією???), ” было отказано в законном референдуме” (а хтось подавав відповідний законопроект?? Царьов, Єфремов???), “Всплеск бандеровщины, кратковременный, но откровенный” (і знову симтоматична лексика)

Автор визнає, що Київ мав право відреагувати і навіть був зобов’язаний. Але:

 Другой вопрос: что сделал Киев, чтобы предотвратить конфликт и последующую войну? Ничего.

Відкинемо припущення, що автор міг бути не в курсі новин про спроби переговорів в часи Турчинова, про мирний план Порошенка і всі ці безкінечні “односторонні припинення вогню”. Очевидно автор про все це знає. Значить виставляє Київ у негативному світлі свідомо? Свідомо, перекручуючи факти? Нагадуємо – Київ – це місто в якому Артем Ляхович здобув освіту і тепер працює.

а есть только одна сплошная лажа, в которой Украина уже захлебнулась так крепко, что само слово «Украина» стало синонимом бессмысленной жестокости. Никогда еще Украина не знала такого позора.

Тобто захист територіальної цілісності і суверенитету автор вважає “ганьбою”. Отаке-от. Нагадаємо, що саме Україна автора статті не тільки виростила, але і працевлаштувала. Вивчила, до речі, за державний кошт і зарплату виплачує з держбюджету.

І – нарешті – ось він, так би мовити, підсумок:

Можно ли остановить это? Можно. Можно прекратить бессмысленную войну, договориться, пойти на взаимные уступки.

Яких поступок вимагає компанія Стрєлка добре відомо. Це порушення територіальної цілісності країни. Причому двома областями радше за все апетити лугандонців не обмежуються. То ж до чого закликає автор статті фактично?

Віддамо належне майстерності автора висловлювати думки в завуальованій формі – так щоб не притягнули до кримінальної відповідальності. Мовляв, безпосереднього заклику немає. Так, безпосереднього дійсно немає. Але вплив на підсвідомість якого-небудь малодосвідченого студента – неабиякий. Так що там із законом про люстрацію?

P.S. №1 Подібний текст мною писався на сторінці Артема vkontakte (де також були подібні антиукраїнські публікації), за що я того ж дня був заблокований. Відтак на повідомлення в блозі відповідатиму повідомленнями в блозі.

P.S. №2 Мене не полишає надія, що диверсійну діяльність Артем Ляхович проводить несвідомо, що його просто втемну хтось використовує, і він ще здатен критично осмислити свої дії, осмислити наслідки і припинити їх. В цьому випадку і цей пост втратить сенс. Втім це скоро з’ясується…

Advertisements

8 thoughts on “Диверсанти серед нас. Артем Ляхович.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s