Що робити митцям в умовах війни….

На написання цього повідомлення мене надихнуло звернення Владислава Троїцького, де шанований режисер закликає митців продовжувати займатися мистецтвом[1].  Мені хотілося би зробити певне доповнення зі свого боку.

Згадаємо часи Другої світової, коли німецькі фашисти топталися по святій українській землі. В ці важкі роки  доля митців складалася по-різному – частина була евакуйована в тил, частина – воювала на фронті, частина працювала в умовах окупації.

Так, наприклад, Київська консерваторія разом з Московською була евакуйована до Саратова. Там тривав навчальний процес, організовувалися концертні поїздки музикантів на фронт, у госпіталі, на заводи, в школи, музиканти брали участь у підготовці радіопередач на окуповані фашистами території, а композитори виконували “многочисленные ударные задания по написанию военно–массовых песен”[2].

Серед українських композиторів  в евакуації працювали Б. Лятошинський  (у Саратові) Л. Ревуцький (у Ташкенті), М.Скорульський (в Алма-Аті), К. Данькевич (у Тбілісі), Р. Глієр (в Свердловську), Г. Верьовка (в Уфі), А.Штогаренко і Ю.Мейтус (в Ашхабаді),  і ряд інших. Список написаних ними в евакуації творів досить широкий і включає низку творів української тематики (серед яких опера «Наймичка» Вериківського, кантата «Україно моя» А.Штогаренка, пісні на вірші Сосюри Б. Лятошинського). До речі саме в роки війни, Г. Верьовка, щойно нацистів виперли з Харкова (але ще не виперли з Києва) створив Український народний хор, той самий що тепер носить його ім’я і базується в Києві.

Найяскравішим же прикладом, коли композиторська творчість надихала народ на боротьбу з окупантом є знаменита 7-ма симфонія Д. Шостаковича, яку композитор творив у блокованому Ленінграді. Там же, попри холод і голод, ця симфонія прозвучала у серпні 1942. Щоправда, це не завадило «переможцям» цькувати Шостаковича пізніше, але в Ленінград окупант вдертися так і не зміг, а симфонія назавжди залишиться одним із кращих шедеврів симфонічної музики і, одночасно, прикладом  музичного патріотизму 20 століття.

Деяким митцям вдалося пережити війну не будучи ані евакуйованими, ані мобілізованими. Так, Київська опера в 1941 році була евакуйована в Уфу, а потім в Іркутськ. Але не в повному складі. Частина музикантів уникла мобілізації або евакуації і залишилась у Києві. В окупованому Києві опера продовжила свою роботу під орудою фашиста Брюкнера, який віддавав перевагу німецьким операм, що ставились мовою оригіналу, проте допускав і виконання італійських опер в українському перекладі і навіть власне української музики. Відвідували київську оперу як німецькі окупанти, так і кияни, що залишилися у місті.

Дослідниця Т. Заболотна вважає, що в цьому випадку говорити про «театральну діяльність як фактор патріотизму […], духовного захисту народу, не доводиться»[3].  Але ми не можемо з нею повністю погодитися. Адже пізніше, на відміну від німця Брюкнера, очільники Київської опери українці А. Мокренко, а потім П. Чуприна, виконань іноземних опер в українському перекладі вже практично не допускали. Тобто київські артисти 1940-х  попри воєнне лихоліття змогли зберегти  пласт культури, який пізніше артисти 1990-х безславно втратили.

Нарешті ряд відомих згодом українських композиторів пройшли Другу світову війну на фронтах. Зокрема пощастило повернутися з війни живими Платону і Георгію Майбороді. Більша частина їх творів була написана вже в повоєнні роки.

Натомість були й трагічні втрати. Загинули на фронті композитори Я.Левін, А.Лиходій, Д.Тесслер, на окупованій території загинули Ю.Коффлер, Д.Ревуцький, О.Берндт, К.Шипович, Згадаємо і тих, хто після війни опинився в еміграції і вже не міг розраховувати на повернення до батьківщини – В.Грудин, М.Фоменко, К.Кукловський, М.Недзведський, А.Ольховський, А.Рудницький, З.Лисько, В.Витвицький[4].

Які висновки ми можемо зробити, екстраполюючи жахи німецько-нацистської окупації на загрози сьогодення?

Очевидно митці мають шанс показати себе справжніми захисниками Вітчизни на культурному фронті. Попри більш як 20-літню незалежність, цілий пласт українського фольклору – архаїчні пісні, стрілецькі, повстанські, – лишається маловідомим пересічному українцю. Між тим це пісні, які піднімали людей на спротив ворогові і на Галичині 1940-ві і, зовсім нещодавно, на Майдані в Києві. Для багатьох українців все ще маловідомими лишаються твори Лятошинського, Ревуцького, і навіть Лисенка (ну… окрім кількох загальновідомих і, до речі, не найкращих речей). А між тим це також наша культура – той фундамент, на якому ми маємо будувати наше майбутнє.

Тому сьогодні хотілося би закликати українських митців у своїй діяльності не просто продовжувати займатися мистецтвом, як казав Влад Троїцький, але зосередитися саме на високому українському мистецтві. Високому, тому що тільки високе здатне породжувати високі почуття, і українському, тому що тільки українське дасть можливість  повною мірою відчути життєдайну силу коріння українського народу – силу предків, що боронили цю землю протягом багатьох століть. Це стосується і репертуару творчих колективів, і репертуару викладачів – у школах, вишах, чи приватних майстернях. Лише високе національне мистецтво додасть людині відчуття власного кореню і власного стрижню, що не дозволить їй перетворитися на споживача поп-корну, що ним намагаються нас згодувати з екранів зомбоящиків наші поневолювачі.

Advertisements

One thought on “Що робити митцям в умовах війни….

  1. Аналізуючи стан видання газет і журналів, використання української мови в діловодстві, як наслідок політики окупаційної адміністрації, зокрема Е. Коха, нідерландський історик Карел Беркгоф у дослідженні «Жнива розпачу: Життя і смерть в Україні під нацистською владою» зазначає, що «ця місцина ще ніколи не бачила такої ґрунтовної та успішної українізації» (с.198), див. http://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/27846/1/Nesterenko-Karel.pdf

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s