На 22 січня 2011 року запланована реєстрація нової політичної партії. Ця політична партія планує назвати себе “Мерітократичною партією України”, а своїх членів, відповідно, називає “мерітократами”. Освіченому українцю одразу ж впадає у вічі орфографічна помилка – “меритократія” пишеться через “и”, так само як і “аристократія”, “принцип” і ще велика кількість подібних слів іншомовного походження (див. правило дев’ятки, орфографічний словник).
Віддамо належне керівникам партії – від гласу захисників правопису вони не відмахнулись і пішли на публічну дискусію. Публікую тут 7 аргументів і 7 контраргументів щодо “мерІтократії”
1. Символ. Інакше ніж за правилами написання слова «мерітократія» є символом нашої ІНАКШОСТІ, тобто нової якості та інноваційності. Це символ того, що ми будемо змінювати всі безглузді правила і закони, керуючись здоровим глуздом, новітніми знаннями та інтересами суспільства і країни. Про людей, які мислять інакше і що з цього виходить, дивіться це відео – “Мисли інакше”.
|
1. Зміна однієї літери у загальновживаному слові не виглядає переконливим символом “інакшості”. Скоріше навпаки, сприймається як свідчення обмеженості креативного потенціалу команди, яка не спромоглася на щось більше, ніж зміну однієї літери. |
2. Новий термін. Будемо вважати, що «мерИтократію», яку ввів Майкл Янг і яку мають на увазі словники – це принцип оцінки людини виключно за коефіцієнтом інтелекту (IQ), а наша «мерІтократія» – це цілісна система побудови суспільства майбутнього, сформульована Мерітократичною партією України. Тому, «мерІтократія» – це новий термін, значно ширший та комплексніший за мерИтократію Майкла Янга. «МерІтократія» – це власне ім’я, яке ми можемо писати, як нам заманеться.
|
2. Насправді термін “меритократія” не зводиться до оцінки людини за її IQ, і навіть самим Янгом був введений у контексті побудови футуристичного суспільства. Тому від натхнення Янга відмежуватися все одно не вдасться. |
3. Походження. Слово «мерітократія» походить від латинського слова meritus, яке вимовляється як мерітус.
|
3. Усі слова іноземного походження підкоряються “правилу дев’ятки” і змінюють “і” на “и”. Деякі подібні приклади грецького походження – “аристократія”, “християнство”. А ось і латинського походження – “принцип” (principium), “територія” (territorius), “примат” (primas). Виключень для латинської мови український правопис не передбачає. |
4. Загальносвітове вживання. Так само через «і» вимовляється англійське слово merit, французьке слово mérite, російське слово «меритократия» і т.д.
|
4. Українська мова має безліч унікальних властивостей, власне як і багато інших мов, і ми зовсім не зобов’язані від цих унікальних властивостей відмовлятися. Щоправда у випадку “меритократії” ми все-таки не унікальні – поляки теж пишуть через “и” – “Merytokracja“. |
5. Українськість. Російське слово «меритократия» легко сплутати з українським аналогом «меритократія». Дві літери «і» в слові «мерІтократІя» підкреслює українськість цього слова.
|
5. По-перше від латинського походження все одно не відійти, тобто слово в будь-якому випадку не є питомо українським, а по-друге літери “і” на передостанній позиції цілком достатньо для тих, кому конче необхідно з першого погляду зрозуміти, якою мовою воно написано. |
6. Мелодійність. МерІтократія звучить мелодійніше, красивіше та легше вимовляється.
|
6. Дуже суб’єктивно. Можливо це справедливо для тих, хто в побуті користується виключно російською, наприклад для нашого прем’єра. Для тих же, хто звик користуватися українською і вимовляти подібні слова вимовляти через “и”, “мерітократія” звучить як недолугий покруч. |
7. Цікавість. Нестандартне написання слова мерітократія привертає увагу і дає привід пояснити нашу аргументовану позицію.
|
7. Тут згоден. Так само, як і слово “проффесор” свого часу привернуло, так і слово “мерітократ” привертає увагу саме своїм неграмотним написанням, і особливо цікавих може спонукати на подальше колекціонерство. Наприклад, на “Українській правді” є ціла колекція ляпів від Януковича, тож якщо Партія меритократів увійде у велику політику, певно і нами зацікавляться й почнуть глузувати. Чи потрібен партії “достойних” такий недостойний піар? Думаю, ні. |
Насамкінець існує риторичне питання. Якщо партія не хоче дотримуватись правил правопису, чи визнає вона якісь правила взагалі?
Десь прочитав історію:
– Тату, я хочу зробити собі пірсинг у губі як у Олени, і у носі як у Олі.
– Навіщо?
– Щоб бути ні на кого не схожою.
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%B3%D0%BE%D1%80_%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE