Істина існує

“Мені хотілося б висловитися на захист двох простих ідей, які раніше вважалися очевидними і навіть просто банальними, а тепер звучать дуже немодно:

1) Істина існує, і метою науки є її пошук.

2) У будь-якому обговорюваному питанні професіонал (якщо він дійсно професіонал, а не просто носій казенних титулів) в нормальному випадку правіший, ніж дилетант.

Їм протистоять положення, нині набагато модніші:

1) Істини не існує, існує лише безліч думок (або, кажучи мовою постмодернізму, безліч текстів).

2) В будь-якому питанні нічия думка не важить більше, ніж думка когось іншого. Дівчинка-п’ятикласниця має думку, що Дарвін не правий, і хороший тон полягає в тому, щоб подавати цей факт як серйозний виклик біологічній науці.

Ця пошесть характерна не тільки для Росії, але й для західного світу. Але в Росії вона помітна посилена ситуацією пострадянського ідеологічного вакууму”

Джерело:

Зализняк А.А. Истина существует // ЛГ, 2007, 24, 6.,
Переклад Півтона Безвухого

Advertisements

6 thoughts on “Істина існує

  1. Модні положення дійсно більше корректні.
    Те що вважається істиною, може бути такою лише у визначеному просторі і часі, але не глобально. Наука ж шукає знання, істини шукають релігія і філософія (хоч це теж наука).
    Незнання чогось, може бути краще за знання чогось хибного. Наприклад, як що Дарвин помилявся, то незнання дівчинки актуальнише, хочаб тому, що вона ще не помилилась сама й не ввела в оману інших. В раньому середньовіччі думка ділетанта про форму землі, могла бути ближчою до правди ніж думка професіонала, який все життя присвятив вивчанню її пласкості. З того часу небагато змінилося. Маститий Едісон доводив невідомому Теслі, що постійний струм перспективніший за перемінний, аматор і клерк Енштейн перевернув класичну фізику, а Гейтс стверджував що компьютерам ніколи не знадобиться більше за 800кб памяти, бо це покриває усі потреби сучасної людини. Великий шукач істини, Сократ, казав на восьмому десятку – “я знаю те, що нічого не знаю”. Мабуть таки саме ця істина, підходить для судженя на запропоновану тему.

    • Знання і істину неможливо протиставити, бо неістинне знання – це не знання, це омана. Науку ж цікавить саме істинне знання. Фахівець, звісно, може інколи помилятися, але не настільки часто як середньостатистичний нефахівець. Врешті, навіть спростувати Дарвіна неможливо без фахового аналізу сотень тисяч знахідок решток тварин, що аж ніяк не під силу школяру.

      • Різниця в такому випадку полягатиме лише в тому, хто більш фахово вас переконуватиме, і про істину в такому випадку говорити не доводиться. Отже, керуючись Вашими судженнями, у випадку, якщо Ви хочете довести цілісну вартість істини, то маєте бути досвідченим фахівцем з істини, інакше Ви доводите протилежне тому, що відстоюєте. Я розумію, що Ви мали на увазі, але всеж керуватимусь мудрістю Сократа. 🙂

  2. Фахівцем з істини бути неможливо 🙂 Фахівцем можна бути тільки в певній галузі знань. І якщо комусь і вдавалося розкрити істинне положення речей (наприклад описати рух планет сонячної системи або виписати хімічну формулу води), то робили це науковці, принаймні в 99% випадків.

    • Неправильно описувати істину як те що залежить від фахівця.

      По перше, не означений термін “фахівець”.
      По друге, фахівець також може помилитись.
      По третє, якщо істина й існує, то вона існує не залежно від того що про неї думають якісь “фахівці”.
      По четверте, наука – штука перш за все недогматична. Авторитет Арістотеля наприклад був таким великим, що факт того що тіла не рухаються тільки по прямих відкрив тільки Ньютон. (Думаю тогочасним лучникам взагалі пощастило що вони Арістотеля не читали).

      Рассел: “Коли, свідомо чи несвідомо, на пошуки істини накладаються певні обмеження, філософія паралізується страхом, і готується ґрунт для урядової цензури, яка карає тих хто висловлює “небезпечні думки”; фактично філософ вже наклав таку цензуру на власні дослідження.

      В сумбурі фанатизмів що протирічать один одному, однією з небагатьох об’єднуючих сил є наукова правдивість, під якою я маю на увазі звичку основувати наші переконання на спостереженнях та висновках настільки “неособистих”, і настільки позбавлених місцевих пристрастей та схильностей темпераменту, натільки це можливо для людської істоти. … Звичка до ретельної правдивості, отримана в практиці цього філософського методу, може бути поширена на всю сферу людської діяльності. Вона приведе, де б вона не існувала, до зменшення фанатизму, збільшення здатності до співчуття та взаємного розуміння.”

      Далі. Наука не відкриває істинне положення речей. Хоча й намагається. Юм гарно обламав емпіристів:
      Юм вперше відверто задає питання — звідки ми можемо знати що те що посилає нам сприйняття насправді Бог і що дає нам підстави стверджувати що наші сприйняття та їх причинно-наслідкова пов’язаність реальні та дійсно впорядковані за якоюсь схемою. Згідно з версією Юма, раціональність а також причина, наслідок, а головне — розум — це всього-навсього химера створена рядом постійних збігів у морі світового хаосу. Звичайно ці збіги дуже стійкі і деякі з них повторюються вже не одну тисячу років, що дає нам всі підстави вважати що за однією дією слідуватиме інша та використовувати це для свого блага, проте крім цієї нестовідсоткової ймовірності збігів, немає нічого що дозволяло б нам стверджувати про те що між двома подіями у всесвіті існує будь-яка раціональна каузальність та необхідність.

      Якщо коротко, то Юм сказав що, то істинність індукції випливає тільки з індукції.

      А завжди істинна дедукція потребує вихідних положень, без яких взагалі ні на що не спроможна. Як вияснити істинність вихідних положень? Ніяк.

      Тому, наука дає факти які вважаються науковими (підтверджені індукцією, і спростовні). Якщо дівчина-п’ятикласниця матиме фото, чи послідовність обчислень які покажуть що Дарвін неправий, то з боку Дарвіна було б ознакою гарного тону визнати свою теорію неправильною і почати шукати нову.

      Таким чином істина існує, але фахівцям не варто думати що вони її знають.

      • Я і не описую істину, як залежну від фахівців. Я описую фахівця, як здобувача істини. Природно, далеко не всі істини доступні науковцеві, але, наприклад істину про те, що відстань до Місяця складає 380 з чимось тисяч кілометрів і той витрачає на оберт навколо землі 27 з чимось діб – вчені дослідили, і мало кого обходить, вірив у це Юм, чи не вірив.

        Втім, сучасні науковці добре відрізняють істину від гіпотез. Дарвін, до речі, цілком усвідомлював, що його теорія еволюції є лише теорією.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s