Запрошую переглянути мій канал Youtube – https://www.youtube.com/c/АндрійБондаренко
Welcome to my YouTube channel! – https://www.youtube.com/c/АндрійБондаренко
Женці, Щедрик та інші легкі аранжування
Стартую колекцію легких аранжувань народних пісень для фортепіано. Можна використовувати в навчальній практиці!
Думи мої – для фортепіано
Ой на горі та й женці жнуть – для фортепіано
Щедрик – екстремально легка версія для фортепіано
Ой на горі два дубки – для фортепіано
Пісні військової тематики для фортепіано
“За Україну, за її волю”
Ноти для початківців. Безкоштовно завантажити.
Лента за лентою
Проспект Маяковського перейменували…
Пишуть, що проспект Маяковського перейменували.
Так склалось, що для мене Маяковський, це приблизно те саме, що для викладачів київської консерваторії старшого покоління Чайковський. Я на проспекті Маяковського виріс, у мене з цим пов’язані приємні дитячі та юнацькі спогади, ну і крім того сам Маяковський для мене це – “Говорю себе: товарищ москаль, в Украину шуток не скаль.” І, здається, у вікіпедіях щось пишуть про його українське походження, навіть з більшим відсотком ніж у Петра Ілліча.
Але навдивовижу заміну імені знайшли достойну, чи не єдину, яка мене влаштовує. Тепер це проспект Червоної калини. Та яка у лузі. І та, яка веде на Сихів.
Таким чином зараз моя дитяча “дорога життя” з дому до школи змінилась на всі 100%. Раніше, майже три години щоденно я присвячував мандрівці у тролейбусі (такому як на фото) вулицями:
Маяковського (російський поет) – Ватутіна (радянський військовий) – Московський міст (столиця росії) – Червоних козаків (хз чому червоні, але мабуть не від алкаголю) – Тульська площа (місто в москвостані) – Коротченка (партійний діяч) – зупинка Пархоменка (воював на боці більшовиків) – і лише наприкінці пішки по вул. Івана Гонти (ватажок часів Коліївщини). Тобто 95% шляху – російсько-радянськими теренами.
Тепер юні троєщинські музиканти їхатимуть до КССМШ вулицями: Червоної калини (українська пісня) – просп. Шухевича (український діяч) – Північний міст – просп. Бандери (український діяч) – площа Героїв УПА – вул. Олени Теліги (українська поетеса) – зупинка Дегтярівська – вул. Гонти. Тобто 95% шляху – суто українські, ще й з безпосереднім стосунком до національно-визвольної боротьби.
Ось так гештальт закрився. Хоча ні, ще не зовсім закрився. Музична академія досі імені Чайковського
Повстанські пісні в обробці для голосу і фортепіано
Вийшла бета-друком збірка повстанських пісень в обробці для голосу і фортепіано.
Включено 5 пісень – “Ой у лузі червона калина”, “Ой у лісі”, “Лента за лентою”, “За Україну” та “Зродились ми великої години”.
В умовах війни автор не вважає за потрібне заробляти на створеному і тому дозволяє завантажувати ноти безкоштовно. Виконання дозволяється за умови згадування аранжувальника незлим тихим словом.
Колекція червоних калин
Спробую створити колекцію. Поступово, може, поповнюватиму, щоб виріс калиновий гай.
Класична обробка для голосу і фортепіано, 2014. Друга редакція – 2022 року.
З репертуару хору ім. Верьовки. Аранжування А. Авдієвського, 1990. Перекладення оркестрового супроводу – Андрія Бондаренка.
Фортепіанна транскрипція Андрія Бондаренка з елементами джазу, 2022.
Версія Геннадія Саська
Дві полегшені версії для фортепіано (легка і зовсім легка)
Прощена неділя…
Кожен день може стати останнім, тому… Тому тут я напишу просто думки вголос… Можливо когось це убезпечить від помилок у майбутньому.
Паніку змінила злість. Звичайно злість на російських фашистів. Але не тільки.
Лють викликають люди, що пишуть щось про молитви, “Боже, закрий нам небо” і іншу єресь. Люди, запам’ятайте: Бог не допоможе. Доведено роками Голодомору-33 і іншими подіями нашої історії. Не допоможе. Як би ви не молились. Молитва – не більше ніж самогіпноз.
Лють викликають наші керманичі. Вони постійно брешуть, що ми, мовляв, переможемо, не сійте паніку і таке інше. І кидають напризволяще мирних жителів у Бучі, Ворзелі, Тростянці… Замість організувати вчасно евакуацію, попередити, що евакуюйтесь хто як може. Ніфіга. Тримайтесь без їжі води як хочете.
Лють від власної безпорадності. Тут сам винен, повірив цим дегенератам, які казали, що Путін не нападе, що це неможливо, що не сійте паніку… Сам винен…
Простіть мене, що займався нікому не потрібними нотами, замість оволодіти зброєю…
Апокаліптикум
Мрія кожного композитора – щоб його твори виконувались і після його смерті.
Я залишився у Києві і зараз, в умовах російської навали, кожен наступний день може стати для мене останнім. Тому я вирішив по можливості викласти ноти своїх творів на цей сайт і оголосити, що вони мають вільну ліцензію cc-by-sa-4.0. Тобто їх можна виконувати, навіть заробляти на тому, але згадувати автора незлим тихим. Ноти знаходяться в списку творів.
І ще – кожному, хто стверджує, що мистецтво – поза політикою, можете сміливо плювати в пику. Це безпринципні люди, на яких тримається могутність таких як Путін.
Щодо проекту “Світова класика українською”
Маю зробити невеличке зізнання.
Від самого початку проект “Світова класика українською” є не тільки естетичним, але політичним. Просто це не афішувалось.
Я спостерігав, як рясно використовуються російські переклади вокальної музики і просто російська музика в освітній практиці і прекрасно розумів який це матиме ефект – виховання симпатій молодого покоління до російської культури, виховання відчуття єдності з російським народом, і як наслідок – підготовка усіх передумов для російського недофюрера розпочати геноцид українського народу. Тому я докладав зусиль на мистецькому фронті, намагаючись поступово витіснити російський продукт з українського простору, або хоча би мінімізувати його використання, щоб таким чином максимально дистанціювати Україну від обіймів “братнього” народу.
Так, я мав чимало сильних супротивників, які, прикриваючись пієтетом до “співу мовою оригіналу” та “мистецтва поза політикою” докладали зусиль до протилежного.
І на жаль я виявився правим. Російський недофюрер розпочав геноцид проти нас. Російські війська розстрілюють мирних жителів, бомблять цивільну інфраструктуру – все як в часи Гітлера.
І чи зможемо вистояти – велике питання.
Дякую всім, хто був поруч всі ці роки.
Андрій Бондаренко
20 років Вікіпедії
#Wikipedia20#Вікіпедія20 Сьогодні відзначаємо 20 років Вікіпедії! З яких 14 я був активним дописувачем української і епізодично – деяких інших Вікіпедій.
Оглядаючись на ці роки: звичайно Вікіпедія пошейпила моє життя (to shape – дослівно не перекладається, щось середнє між “сформувала” і “скурвила” (іт. curva – крива)). Я познайомився з цікавими людьми, навчився писати тексти буквами, відвідав купу цікавих місць, і згаяв шалену купу часу, який міг витратити на щось інше (і відповідно упустивши попереднє). А… і ще надбав фотоальбом у Вікісховищі, з фотознимками моєї особи в найдивакуватіших ракурсах (один з них ви бачите). Що я дав Вікіпедії взамін? 100 тисяч редагувань, 7 тисяч нових статей різної повноти (вчора була 7002-а про негармонічні обертони) і майже 1,5 тисячі файлів, з яких близько 224 – це записи проекту “Світова класика українська“. Так, до речі, без Вікіпедії і Вікізустрічей ідея цього проекту мені би на думку не спала.
А найпідступніша річ – це самоспостереження. У Вікіпедії є садюги, які сортують твої зображення по роках і ти бачиш як з кожним роком твій писок шейпиться тільки в йому одному відомому напрямку. І є історія редагувань, де ти бачиш, як спритно ти множив букви у 2007 році і як зараз.
І на жаль серед дописувачів Вікіпедії вже чимало людей, які покинули наш світ, але їх внесок живе.
Андрій Бондаренко 